Останнім часом в декількох українських філософських групах зустрів пости з роздумами про Ніщо.

Навіть я долучився до тієї дискусії..

Пропоную подивитись на поняття Ніщо також з точки зору категорій буття і часу.

Припустимо, що:

1. майбутнє - це те, чого ще нема, але може буде, тобто можливе буття, що повстає;
2. теперішнє - це те, що є і тому вже не є як можливе, а лише як реалізоване, наявне;
3. минуле - це те, чого вже нема і що вже не є можливе.

З наведеного логічно припустити, що Ніщо, якого немає і яке неможливе, бо в ньому немає жодного буття, навіть того, що повстає, у цій часовій триаді є минулим.

І от тут я пропоную звернути увагу на наступне.

У наведеній концепції буття і часу те, що ми називаємо Ніщо, формально не є і не може бути причиною наслідку.

Адже лише можливе страє реалізованим, а не навпаки. Інакше кажучи, можливе є причиною наявного і значить майбутнє є причиною теперішнього, а не навпаки.

Те саме стосується причинно-наслідкових стосунків теперішнього і минулого. Тобто наявне теперішнє визначає, яким стане минуле (вже неможливе і не існуюче), а не навпаки. Адже неможливе не реалізується.

З зазначеного я роблю наступні висновки.

1. З Ніщо, як неможливого і не існуючого минулого, нічого не виникає.

2. До наявного буття було буття, що повстає, до якого було буття, що повстає.

3. Наявне буття зникає, бо його "затирає" нове буття, що повстає.

Ну і де тут взагалі місце для Ніщо? Не знаю.

(Див. пост у Facebook)