Можливо, коріння сучасного релігійного екстремізму в цивілізації демократичного Заходу ростуть з неправильного вибору теоретиками права масштабу захисту прав людини.

Мова про те, що нам, людям Заходу, варто захищати і просувати захист не "прав людини на свободу віросповідання", а "прав людини на свободу свідогляду". Хоча б тому, що поняття віросповідання є лише частиною змісту понятия світогляду людини.

Звідси будь-який захист права на свободу віросповідання одних, хоч і захищає права інших людей на таку ж саму свободу віри, за визначенням неминуче обмежує права на своводу свідогляду тих, хто не сповідує жодної релігії або сповідує власні оригінальні вірування.

Тож, якщо я творча людина і не сповідую жодної офіційної релігії (не належу до жодної релігійної організації, не відправляю культ і не тримаюся певних звичаїв, обрядів, сталих правил життя і поведінки, які вважаю насиллям над мінливою людською природою), то як я можу захистити свої права?

Питання набуває тим більшої актуальності, чим більше релігійна особа наполягає на умовах для свого вільного віросповідання, а саме - на відповідності оточуючого середовища вимогам її віри.

І от тут виникають релігійна експансія та релігійний екстремізм.

------------

P.S.: Картинка поцуплена з "Ничего святого"