Покажи-но, потворо, обличчя.
Чом, як кат, ховаєш лице?
Подивись. Ти – блюзнірство саме.
Що ж ти брешеш прямо у вічі?
Твоє слово, як зброя, каліче.
Зупинись! – я кажу, – мені зле!..

Серце зніжене скраяв до краю.
Перед словом твоїм я не встояв.
Не дійду я ніколи до раю.
Ти любов мою смертю спотворив.