Червона ненечка земля,
З тих пір, як стали шматувати.
Червоне, наче кров моя,
Сочиться, з рани, щоб палати.

Червоні стали небо й хліб.
Земля червона два століття.
Вогонь і кров – час лихоліття.
Почервоніли батько й дід.

Нема на різнобарв’я сили.
Блакитних мрій давно нема.
Вогонь, печера, самота.
Можливо ми цього хотіли,
Рожеві окуляри вділи,
Щоб обезбарвити життя.