Постсоліпсична (футуробатьківська) адаптація текту державного гімну України, зокрема, слів Павла Чубинского на музику Михайла Вербицького.
Вічно жива Україна, Її слава й воля.Світ єднають українці – творять Світу долю.Брата робим з вороженька, світим йому сонцем,Щоб любов лиш панувала у нашій сторонці.
Душу й тіло ми положим за людську свободу.Хай всі знають, що ми, діти, козацького роду.
Стоім ми за добру волю по Світу усьому,Щоб людина в кожнім краю була як у дома.Чорне море плеще щастям, і Дніпро радіє,Бо у нашій Україні доля здавна спіє.
Душу й тіло ми положим за людську свободу.Хай всі знають, що ми, діти, козацького роду.
Нам завзяття сродной праці щастя шлях вказало,Та про волю у любові піснь гучну розляло,Над морями за край обрій, горами, степами,України слава лине між всіма світами.
Душу й тіло ми положим за людську свободу.Хай всі знають, що ми, діти, козацького роду.