Serse Boundary
Serse Boundary
Serse Boundary
Serse Boundary
Література / Проза / Дурень
Дурень
Квітень 2006
en pl ru ua
Дурень

Роздуми про «колишнього» моєї дружини, що не відбулася

Він вклав в удар всю свою силу, всю свою злість. Ненависть за безпорадність перед тим, що трапилося рвалася з нього до неї неприборканим чудовиськом. Вона його обдурила.

Удар був такої сили, що звук гамселячого кулака, здавалося, заполонив весь будинок і налякав голубів, що сиділи на бильцях сусіднього балкона. Все валилося: його сім'я, статус, авторитет – і йому було боляче. Він бив і бив, наповнюючи навко себе простір своїм болем, щоб було ще болючіше, і вона відчула цю жахливу, ламаючу і перетворюючу його у нікчемного покірного раба біль.

Похитнувся, шокований немислимою жорстокістю господаря двометровий здоровань –холодильник дивився на нього нерозумінням утвореної вм'ятини.

– Дурень, – почув він її холодний, повний презирства голос у важкій глибині своєї запаленої жагою помсти свідомості. – До чого тут холодильник? Ти завжди бив тих, хто не може дати у відповідь.

Гул клекочучої у вухах люті змінився в'язкою темрявою істини, що відкрилася. Остаточно добитий і звернений невидимим ударом в недоторканну нікчемність, він безсило впав на коліна і заридав. Все зруйновано. Випалена тисячами зроблених помилок пустеля її покірності, зрошувана сльозами безвиході в моменти шаленства буревіїв його всепоглинаючого гніву, в одну мить обірвалась бездонною прірвою її відсутності. Вона пішла. Нічого не сказавши, потайки зібравши всі свої речі і речі дітей, вона пішла разом з ними невідомо куди. Куди?

Це був не обман. Це була помста. Жорстока, і від того божественна, праведна своєї нещадністю, вимучена п'ятнадцятьма нескінченними роками терпіння, помста. Вона кинула його, залишивши за собою право ділити життя на «до і після», «твоє і моє». І ось, тепер уже він летить в прірву своєї безпорадності і безвиході, марно благаючи про помилування.

Немов рука невідомого страхаючого торкнула його картковий будинок, його ілюзію сили і безкарності. Не мігла це бути людина. Хто може зрівнятися з ним своєю силою, розумом і чесністю? Не дано людині завдавати пекельний біль, не доторкнувшись, не сказавши ні слова, навіть не відкривши свого обличчя, руйнувати в одну мить, перетворюючи на порох все, що здавалося йому і було таким непорушним. Ні, це була не помста. Це був урок, завданий йому Небом за нестриманість серця і жорстокість, що ображає сльози невинної. Хрест, який йому слід взяти і нести решту життя, приносячи в жертву себе і все, що у нього є, задля виправдання свого минулого, поки не буде прощений і не зглянеться вона над ним і його стражданням.

Він сидів на колінах і слухав, як холодна, льодова порожнеча хлинула в його серце, розбиваючись об стінки легенів, що здригались, розтікаючись по всьому тілу, по самі вінця наповнюючи його рабською покірністю. Жертва – ось, що може змінити його невтішне майбутнє. Жертва сильнішому, ніж він або вона; сильному, ніж будь-хто з людей. Тому, кого не можна не послухатися і кого не можна гнівити, кого бояться всі і кому ніхто не зможе протистояти.

Все скінчено. І знову розпочато. Більше він її не звинувачував. Він звинувачував тільки себе, сподіваючись, що принесена жертва поверне її та його дітей, що вона пробачить його, дурня, і вони почнуть життя заново.