Філософ, психоаналітик, культуролог, перекладач, кандидат філософських наук, доцент, докторант сектора філософської антропології інституту філософії НАНУ ім. Г. Сковороди, член Асоціації Філософського Мистецтва, викладач МІГП.
Автор книг: «Міфоаналіз», «Лу Саломе», а також «Антропологічні парадигми і міфологеми європейської філософії» (у співавт. З Н.В.Хамітовим) та «Історія філософії: проблема людини» (у співавт. З Н.В. Хамітовим і С.А.Криловою).
Перекладач листування і спогадів Лу Саломе про Ніцше, Фрейда, Рільке та її трактату «Еротика».
Досліджує проблеми історії психоаналізу, філософії та психології міфології.
У неї власний стиль подання концепцій філософів. І акцент вона робить далеко не на їх концепціях, як це роблять інші викладачі історії філософії, а на історіях життя їх авторів і найближчого інтимного оточення.
Це важливо зрозуміти, оскільки зіткнувшись, наприклад, з її лекцією «Таємниця Вічного Повернення (Ф. Ніцше)» (частина 1 и частина 2) на YouTube каналі «Plato's Cave», яка безумовно цікава і пізнавальна, у вашій пам'яті вона змістовно практично не залишиться.
Лише якись післясмак, як після прочитаного роману або переглянутого фільму-біографії. Ну хіба, що у Ніцше була ідея вічного возврашенія, що нагадує колесо сансари з індійської філософії і спіраль розвитку у Гегеля.
Такий результат може викликати подвійне відчуття. З одного боку, виникає відчуття даремно витраченого часу. А з іншого, - відчуття втраченого чогось дуже важливого через власну неуважність і небажання, не відволікаючись ні на що, слухати розлогу бесіду про життєві контексти вічного повернення Ніцше.
І ось тут необхідно зрозуміти наступне. Про концепції філософів ми можемо і повинні дізнаватися лише з їхніх творів. Читання оригінальних (перекладних) авторських текстів це наша особиста відповідальність перед самими собою.
І те, що робить Лариса в своїх лекціях, - це той великий труд психоаналітика, що дозволяє нам зрозуміти в якому контексті, з яких життєвих переживань взагалі виникли ті ідеї, про які ми можемо прочитати самостійно.
Саме це сталося і зі мною. Перша її леція, яку я послухав, була «Молодий Шеллінг + відповіді на питання» (див. тут). Від неї я багато чого очікував і в кінці був разочалований. У мене виникло те саме подвійне відчуття втрати часу і ніяковості за свою неуважність.
Зізнаюсь чесно, після «Молодого Шеллінга», до її лекції «Пізній Шеллінг» (див. тут) я намагався підійти майже місяць: вмикав, вимикав, відкладав відео. Але саме ця лекція і відкрила для мене Шеллінга з важливого для мене боку: 1) спадщина в ідеях і 2) роль в цьому всьому Кароліни.
Це був невідомий живий, дотепний, веселий і страждаючий, шукаючий Шеллінг. І я вдячний Ларисі за відкриття мені справжнього Шеллінга.
Оскільки при моєму першому знайомстві він був мені важкий для розуміння в сенсі його епохального значення, і тому не цікавий. Тепер же, маючи уявлення про його внесок в ідеї Гегеля, Шопенгауера, К'єркегора, Ніцше, Фрейда, я захотів прочитати його всього і зрозуміти самостійно.
Наступним відкриттям був неочікуваний портрет Гете в лекціях «Філософія під куполом» (см. тут), «Йоганн Гете» (см. тут).
Портрет, в якому, завдяки лектору, я побачив для себе не тільки зразок реалізації свого творчого потенціалу з усім випливаючим з нього впливом і спадщиною, а й невимовлений заклик та інструкцію до дій.
А далі був портрет Лу Саломе у лекціях «Ставлення Ніцше до жінок і жінки в житті Ніцше. Ніцше: Суть жіночого. Лу Саломе» (див. тут) на каналі «Біла Кава» і «Невідома Лу Саломе» (див. тут) на каналі «Plato's Cave».
І це було не тільки чергове задоволення від емоційно позитивного розгляу історій і контекстів, але і відкриття через слова Лу «релігійного генія Ніцше». Про релігійного генії ще чекає розмова, а поки про інше..
Для мене було великим відкриттям, коли при читанні «Так казав Заратустра..» я раптом виявив наскільки Ніцше поетичний. Років двадцять п'ять тому я вперше зіткнувся з його творчістю, прочитавши його «Воля до влади». Мене тоді вразила влучна думка Ніцше про один з головних мотивів людської поведінки - «жага влади». Цей мотив, як вода, присутня в усьому живому. Навіть у жагі визнання, жагі творити добро, в найкращих та щирих наших починаннях і справах. Жага влади сидить так глибоко, що не кожен і не відразу її може розгледіти - цього не вбиваемого диявола у всьому живому.
Другим головним мотивом нашої поведінки я тоді вважав «волю до репродукції свого я», яку я означив як неусувну «жагу сексу» або «жагу єднання». Так, мова йде про мотив єднання не тільки тілесного, а й духовного. Його я почерпнув у Фрейда, з яким познайомився трохи раніше, хоча так до кінця і не зрозумів тоді його теорії про Ід, Его і Супер-Его.
І ось тепер все зійшлося - Ніцше і Фрейд з їх ідеями зійшлися не тільки концептуально, але фізично у волі до життя Лу Саломе. Вона виявилася тим самим містком, що з'єднав волю до влади з волею до єднання на рівні майже невидимої, ледве помітної волі до буття. Саме час хапатися за Хайдеггера з його запитуванням буття і Лу з запитуванням про саму себе..
І ще одне зауваження.
Лариса злукавила, кажучи, що дослідники життя Лу Саломе так і не знайшли відповідь, чому її любов до пастора Гійо пропала в одну мить. Злукавила тому, що вже слідом сама і пояснила, що Лу розглядала шлюб як перешкоду її мріям, як рабство. Зі схожого батьківського рабства вона ось-ось сподівалася вирватись. Але пастор, як я зрозумів, у своїх високих почуттях до дівчини зовсім не переймався її власною мрією, а думав лише про себе, про свої почуття, своє внутрішнє зростання за рахунок вихованки та очікуваної майбутньої дружини. Фактично він збрехав Лу, приховав від неї свій особистий інтерес і намір використовувати її як власний (від слова власність) духовний ресурс. Вона побачила і зрозуміла це. Саме так і зникла в одну мить її любов.
Адже потрібно стати в якийсь момент самою Лу Саломе, аби пережити і зрозуміти це, очевидне.
Філософ, психоаналітик, культуролог, перекладач, кандидат філософських наук, доцент, докторант сектора філософської антропології інституту філософії НАНУ ім. Г. Сковороди, член Асоціації Філософського Мистецтва, викладач МІГП.
Автор книг: «Міфоаналіз», «Лу Саломе», а також «Антропологічні парадигми і міфологеми європейської філософії» (у співавт. З Н.В.Хамітовим) та «Історія філософії: проблема людини» (у співавт. З Н.В. Хамітовим і С.А.Криловою).
Перекладач листування і спогадів Лу Саломе про Ніцше, Фрейда, Рільке та її трактату «Еротика».
Досліджує проблеми історії психоаналізу, філософії та психології міфології.
см.фото