Культуролог, кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії культури і філософії науки ХНУ ім. В.Н. Каразіна, фахівець з філософської антропології та філософії культури.
Дисертація: «Антропологія і поетика тривалості у контексті філософії Іншого» (2009). Роботи: «Час і антропологія: пам'ять, діалог та Інший», «Подія та епістемологія: богослов'я як простір діалогу».
Ніщо не віщувало проблеми. Я впевнено тихенько ростив свою мрію у власній інформаційній бульбашці. Періодично скидуючи гальмуючий баласт і роблячи локальні інтелектуальні революції одкровення.
Але так вже склалися зірки, що для розширення свого кругозору - а я часто беру ідеї з інших сфер своїх інтересів - подивився відео її лекції «Народження міста на Стародавньому Сході: Шумери, Вавилон, Єрихон, Зиккурат, Гебеклі-Тепе» на YouTube каналі «Біла Кава».
І за ним відео «Давній Єгипет і Шумери: віра у потойбічний світ. Міфологія древніх шумерів коротко» і відкриття Дариною несподіваного - життєрадісної традиції поховання у давніх єгиптян.
І ось тут сталося те, що я ніяк не очікував. До кінця відео я раптом почав розуміти, що закохуюсь (не від слова «кохання», а від слова «закоханість») у натхнену ерудіровану лекторку.
Це було те почуття, яким переймається підліток середніх класів до старшокласніці, що прийшла на заміну вчителя. Коли він, розуміючи безглуздість свого почуття до тієї, яка на порядок розумніша і досвідченіше його в усьому важливому для нього, раптом знаходить прагнення і здатність до внутрішнього росту.
А далі пішли її відео лекцій одне за іншим. Відкриття Левінаса, Бубера, Сартра і різниці їх уявлень щодо Іншого; відкриття Бергсона і Пруста зі спробами зрозуміти і знайти рішення проблеми часу.
І змушений визнати, що я був у шоці від усвідомлення, у підсумку, власного невігластва і бездарної втрати часу. Мені раптом відкрилось наскільки я відстав від своєї мрії - створення власної філософської школи - і наскільки я не дотягую до неї (мрії).
Якби не те безглузде почуття закоханості, я б так і не глянув далі її лекцій про радісне потойбіччя Єгипту, депресивні Шумери і Гебеклі-Тепе. Так би й не дізнався про своє незнання і не побачив би своєї проблеми. Зрештою, це стало підставою для встановлення і досягнення мною нових цілей.
Ось так життя показало мені моє реальне місце у світі на поточний момент - нову точку відліку і напрямок, в якому мені варто йти, і йти якомога швидше.
Культуролог, кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії культури і філософії науки ХНУ ім. В.Н. Каразіна, фахівець з філософської антропології та філософії культури.
Дисертація: «Антропологія і поетика тривалості у контексті філософії Іншого» (2009). Роботи: «Час і антропологія: пам'ять, діалог та Інший», «Подія та епістемологія: богослов'я як простір діалогу».
см.фото